У статтi дослiджено рiвень релiгiйностi в Українi на сучасному етапi. На основi аналiзу результатiв соцiологiчного дослiдження, проведеного Українським Фондом "Громадська думка", зроблено висновки вiдносно ставлення до релiгiї в залежностi вiд свiтоглядних орiєнтацiй, регiональних особливостей, а також вiд статi, вiку, типу поселення, роду занять, освiти, полiтичних преференцiй тощо.

Вступ

Релiгiя традицiйно вiдiгравала вагому роль у життi українського народу. Про високий рiвень релiгiйностi українцiв i його зв'язок iз нацiональними особливостями, а також вияв цього феномена в побутi, суспiльному життi, культурi в iсторичному контекстi написано вже чимало. Визначними дослiдниками проблеми української релiгiйностi в соцiокультурному контекстi вважаються М. Костомаров, i. Огiєнко (митрополит iларiон), М. Шлемкевич, В. Янiв, О. Кульчицький, i. Мiрчук [1-6], якi пiдкреслювали провiдну роль релiгiйних складових у нацiональному характерi та свiдомостi українцiв, а також визнавали релiгiйнiсть характерною рисою українцiв як соцiальної спiльноти. На сучасному етапi iрунтовнi дослiдження української релiгiйностi проводять А. Колодний, Л. Филипович (фiлософсько-культурологiчний аспект), а також В. Єленський, Н. Черниш, Я. Стоцький [7-10] (соцiологiчний аспект).

Однiєю з оптимальних методик з'ясування стану та характеру релiгiйностi вважаються iрунтовнi соцiологiчнi дослiдження, якi включають цiлий спектр питань. На основi результатiв аналiзу соцiологiчних дослiджень можна з'ясувати рiвень сучасної релiгiйностi. Прикладом є дослiдження, проведене Українським Центром економiчних i полiтичних дослiджень у 2000 роцi [11, c. 9], у якому з'ясовано такi проблеми, як вiра та життєвi цiнностi, вiра та полiтика, вiра та геополiтичнi орiєнтацiї, вiра та ставлення до держави й суспiльства тощо.

Пропонована стаття побудована на аналiзi результатiв соцiологiчного опитування, проведеного у 2000 роцi "Українським Фондом "Громадська думка". Опитуванням охоплено 3250 респондентiв у всiх регiонах України. Вибiрка була репрезентативною, iз чiтким урахуванням усiх демографiчних характеристик респондентiв. Соцiологiчне дослiдження охоплювало широке коло полiтичних, економiчних, соцiальних, моральних i культурних проблем. У поданiй статтi розглянуто один аспект, пов'язаний iз впливом релiгiйного чинника на свiдомiсть, полiтичнi преференцiї та соцiальну поведiнку населення України.

З метою виокремлення результатiв опитування, якi були необхiднi, було здiйснено двомiрне порiвняння вiдповiдей респондентiв на питання про їх ставлення до релiгiї ("Чи вважаєте Ви себе вiруючим?"), конфесiйну приналежнiсть ("До якої конфесiї Ви належите?") та демографiчних характеристик респондентiв ("Стать", "Вiк", "Мiсто/Село" тощо), а також вiдповiдей на iншi питання анкети.

Етнотериторiальнi детермiнанти релiгiйностi

Загальнi результати опитування показують, що загалом рiвень релiгiйностi в сучаснiй Українi станом на 2000 рiк становить 62 % - саме стiльки людей визначилися як вiруючi (рис. 1). Це досить високий показник порiвняно з iншими пострадянськими республiками. Наприклад, у Росiї сучасний рiвень релiгiйностi становить 55 % [12, c. 46].

Рис 1. Дiаграма. Ставлення до релiгiї (у %)

Аналiз рiвня релiгiйностi в регiональному вимiрi демонструє чiтку лiнiю зниження рiвня релiгiйностi iз заходу на схiд України (рис. 2). Найбiльший вiдсоток вiруючих зафiксовано в Пiвденно-Захiдному регiонi - 94,50 %, а найменший - у Пiвденно-Схiдному - 49,03 %.

Рис. 2. Дiаграма. Регiональна зумовленiсть релiгiйних преференцiй (у %)

За результатами соцiологiчного дослiдження отримано емпiричне пiдтвердження значно вищого рiвня релiгiйностi в жителiв сiльської мiсцевостi порiвняно з мiським населенням: рiвень релiгiйностi на селi сягає 72 %, тодi як у мiстi вiруючими себе вважають тiльки 57 % (рис. 3).

Такi данi неважко було передбачити, зважаючи на мiцнi устої релiгiйної культури в українських селах, а також бережливе ставлення до традицiй i моралi на селi порiвняно з урбанiстичними середовищами.

Рис. 3. Дiаграма. Залежнiсть рiвня релiгiйностi вiд типу поселення (у %)

Соцiально-демографiчнi фактори релiгiйностi

Аналогiчною до типу поселення є ситуацiя зi статевою зумовленiстю рiвня релiгiйностi. Як показують результати опитування, релiгiйнiсть жiнок є бiльшою вiд релiгiйностi чоловiкiв (рис. 4) - 70 % жiнок проти 50 % чоловiкiв. Такий стан теж можна пояснити психофiзiологiчними та ментальними особливостями представникiв рiзної статi. Жiнки, як правило, є бiльш емоцiйними, налаштованими на пiдтримку моралi, в українському варiантi жiнки також традицiйно є берегинями домашнього вогнища, що, вiдповiдно, виражається й у їх бiльшому ступенi релiгiйностi.

Рис. 4. Дiаграма. Залежнiсть релiгiйностi вiд статi (у %)

Так само iсторично зумовленими та неодноразово фiксованими соцiологами є результати зiставлення конфесiйної приналежностi опитаних у регiональному зрiзi (табл. 1). УГКЦ повнiстю домiнує в Захiдному регiонi (65 %), тодi як у схiдних областях вiруючих цiєї конфесiї або зовсiм нема, або дуже мiзерний вiдсоток. Натомiсть в iнших регiонах переважають вiруючi УПЦ КП, а також УПЦ МП. Причому в УПЦ МП досить мiцнi позицiї в Пiвнiчному, Пiвнiчно-Захiдному, Схiдному, Пiвденно-Схiдному та Пiвденному регiонах, а також в АР Крим.

Таблиця 1

Однак якщо вiдзначенi вище результати та зробленi на їх основi висновки стали лише дослiдницьким пiдтвердженням загалом вiдомих тенденцiй, то данi, отриманi на основi двовимiрного аналiзу за iншими параметрами, дозволили вiдстежити зовсiм не з'ясованi досi закономiрностi. Маємо на увазi, зокрема, вiковий критерiй у структурi та змiстовому наповненнi релiгiйностi. Як показують данi двовимiрного аналiзу, показники релiгiйностi серед респондентiв крайнiх вiкових груп ("18 - 29 рокiв" та "60 рокiв i старшi") є вищими, анiж показники релiгiйностi серед респондентiв середнього вiку (рис. 5). Це можна пояснити загальними тенденцiями стану релiгiї та церкви в українському суспiльствi протягом його повоєнної iсторiї: вищi показники релiгiйностi притаманнi тим вiковим середовищам, у яких вiра формувалася або в докомунiстичний, або в посткомунiстичний перiод.

Рис. 5. Дiаграма Вiкова детермiнанта релiгiйностi (у %)

Конфесiйний вимiр вiкових груп указує на "вiк" рiзних конфесiй. На основi цих даних можна зробити висновок, що на сьогоднi "наймолодшими" є УГКЦ i УПЦ КП, де люди вiком 18 - 29 рокiв становлять вiдповiдно 25,4 % та 24,5 %, а "найстарiшою" є УПЦ МП iз найнижчим показником молодi (14 %) та з найвищим показником людей вiд 60 рокiв i старших - 32,5 % (табл. 2).

Таблиця 2

Як виявило опитування, високий освiтнiй рiвень негативно впливає на релiгiйнiсть, адже за освiтнiм критерiєм найвищий рiвень релiгiйностi в людей iз початковою або неповною середньою освiтою (70 %), натомiсть найнижчий у людей iз вищою та незакiнченою вищою - заледве 53 % (табл. 9). Проте, на наш погляд, не слiд виводити прямої залежностi цих двох показникiв. Найiмовiрнiше, на такому станi речей позначилася полiтика, яка велася Радянським Союзом у руслi комунiстичної iдеологiї, коли бiльшiсть людей iз вищою освiтою, як правило, мали бути комунiстами, а "комунiст" i "iруючий" були поняттями несумiсними. Тобто релiгiйнiсть у середовищi високоосвiчених людей викорiнювалася цiлеспрямовано й через рiзного роду впливи.

Рис. 6. Дiаграма. Освiта та ставлення до релiгiї (у %)

Можна також вiдстежити залежнiсть (хоча й не дуже чiтко виражену) мiж рiвнем релiгiйностi та матерiальними станом респондентiв. Данi двовимiрного аналiзу показують, що релiгiйнiсть у середовищах iз крайнiми показниками матерiального стану ("дуже низький" i "високий") є дещо вищою (67 - 68 %) вiд решти майнових категорiй респондентiв (табл. 9). iз цього можна зробити попереднiй висновок про те, що люди особливо думають про вище начало просять про допомогу, коли їм дуже погано в життi, або коли їм вже досить комфортно (очевидно, це подяка за здобуте).

Рис. 7. Дiаграма. Релiгiйнiсть i матерiальний стан (у %)

Релiгiйнiсть досить чiтко корелюється також iз родом занять (рис. 10). Данi двовимiрного аналiзу в цьому зрiзi, до речi, пiдтверджують уже наведенi вище результати та зробленi висновки. Зокрема, результати вказують на те, що найбiльше вiруючих серед керiвникiв (74 %), тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi. Так само високий рiвень релiгiйностi в середовищi iнвалiдiв та пенсiонерiв - 72,5 %. Цю категорiю можна спiввiднести з такими категорiями з високим рiвнем релiгiйностi, як: 1) люди з низьким матерiальним станом; 2) люди старшого вiку. На третьому мiсцi за рiвнем релiгiйностi вiдповiдно до роду занять розташувалася така категорiя, як безробiтнi й домогосподарки (63 %), серед яких за статевою ознакою переважають жiнки, якi характеризуються значно вищою релiгiйнiстю, нiж чоловiки, про що говорилося вище.

Рис.8. Дiаграма. Релiгiйнiсть i рiд занять (у %)

Релiгiйнiсть i полiтичнi преференцiї

Ще один цiкавий напрямок з'ясування природи релiгiйностi рiзних груп респондентiв стосувався визначення їхнiх полiтичних преференцiй. Так, на основi зiставлення конфесiйної приналежностi та ставлення до демократiї (табл. 3) можна дыйти висновку, що найбiльш демократично налаштованими є вiруючi УГКЦ, серед яких перехiд до демократiї вважають необхiдним 44,6 % респондентiв та вiруючi РКЦ (35%). Натомiсть найменш "демократичними" виявилися респонденти, що репрезентують УПЦ МП, серед них лише трохи менше 18 % вважають перехiд до демократiї необхiдним.

Таблиця 3

Що стосується ставлення до полiтики загалом, полiтичної активностi, залученостi до полiтики, то тут найбiльш iндиферентними, аполiтичними виявилися двi конфесiйнi категорiї респондентiв - УПЦ КП (36 % зовсiм не цiкавляться полiтикою) та позаконфесiйнi - 39 % (табл. 4). Щодо другої категорiї такi результати є закономiрними, оскiльки це переважно люди з низьким ступенем соцiалiзацiї, а тому їх не цiкавить як конфесiйне групування, так i полiтика як арена протиборства та реалiзацiї групових iнтересiв.

Таблиця 4

Пiдсумки

Пiдсумовуючи здiйснений аналiз сучасного рiвня релiгiйностi населення, слiд вiдзначити, що соцiологiчний пiдхiд до вивчення проблеми вiдiграє велику роль у дослiдженнях сучасної релiгiйностi. Використання соцiологiчного iнструментарiю дозволяє вiдстежувати рiвень, характер, стан i динамiку релiгiйностi населення, а також взаємозв'язок мiж релiгiйними та соцiальними чинниками в життi як окремих iндивiдiв, так i соцiальних груп у сучасних умовах.

У процесi здiйсненого аналiзу результатiв соцiологiчного дослiдження виявлено низку тенденцiй сучасної релiгiйностi в Українi.

Спостерiгається високий рiвень релiгiйностi українцiв, висновок про що можна зробити виходячи з вiдсотка тих, хто вважають себе вiруючими - 62 %.

Надалi зберiгається строкатiсть рiвня релiгiйностi в регiональному вимiрi - на заходi України цей показник становить майже 95 %, на сходi - лише 51 %.

Зростає вплив соцiальних чинникiв на рiвень i характер релiгiйностi, зокрема:

• освiта (у людей iз початковою та неповною середньою освiтою рiвень релiгiйностi вищий, нiж у людей iз вищою освiтою - майже 70 % проти 53 %);
• матерiальний стан (рiвень релiгiйностi людей iз "крайнiми" показниками матерiального стану - "дуже низький" i "високий" - є дещо вищим вiд решти майнових категорiй людей);
• рiд занять (найвищий рiвень релiгiйностi тут знову серед "крайнiх" категорiй, зокрема керiвникiв, тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi, а також серед iнвалiдiв i пенсiонерiв, якi звертаються до Бога за розрадою та по допомогу).

Iснує взаємозв'язок релiгiйностi з полiтичними преференцiями респондентiв у розрiзi регiонiв (найбiльш демократично налаштованими є вiруючi УГКЦ, що спiввiдноситься з вищим рiвнем демократичностi Захiдноукраїнського регiону як ареалу найбiльшої концентрацiї вiруючих цiєї конфесiї. В аналогiчному конфесiйно-регiональному ракурсi (УГКЦ / Захiдна Україна) виявляються такi полiтичнi преференцiї, як ставлення до полiтики. Вiруючi зазначеної категорiї є найактивнiшими щодо полiтики, а також схиляються до пiдтримки нацiонально орiєнтованих полiтичних сил. Тодi як вiруючi категорiї УПЦ МП / Схiдна Україна вiдзначаються критичним ставленням до демократiї, значною апатiєю у ставленнi до полiтики, а також схиляються до пiдтримки лiвих полiтичних сил.

ЛИТЕРАТУРА
1. Костомаров Н. Две русские народности. - К., 1991.
2. Iларiон, Митрополит. Мої проповiдi. - Вiннiпег, 1973.
3. Шлемкевич М. Загублена українська людина. - К., 1992.
4. Янiв В. Релiгiйнiсть українця з етнопсихологiчного погляду // Нариси до iсторiї української етнопсихологiї. - Мюнхен, 1993.
5. Кульчицький О. Риси характерологiї українського народу // Основи фiлософiї i фiлософських наук. - Мюнхен; Львiв, 1995.
6. Мiрчук i. Свiтогляд українського народу. - Прага, 1942.
7. Колодний А., Филипович Л. Релiгiйна духовнiсть українцiв: вияви, постатi, стан. - Львiв, 1996.
8. Єленський В.Є., Перебенесюк В.П. Релiгiя. Церква. Молодь. - К: А.Л.Д., 1996.
9. Стоцький Я. Релiгiйна ситуацiя в Українi: проблеми i тенденцiї розвитку (1988 - 1998 рр.). - Тернопiль, 1999.
10. Львiвщина на порозi ХХi ст. Соцiальний портрет / За ред. С.А. Давимуки, А.Ф. Колодiй, Ю.А. Кужелюка, В.М. Подгорнова, Н.Й. Черниш. - Львiв, 2001.
11. Шангiна Л. Народ золотої середини: як ми вiримо? // Дзеркало тижня. - 2000. - № 37.
12. Цеханская К.В. Россия: тенденции религиозности в ХХ веке: Некоторые статистические данные // Исторический вестник. - 2000. - № 5.

The level of religiosity in Ukraine on the contemporary level is researched. On the basis of the results analysis of the Gallup poll conducted by the Ukrainian Fund "Hromadska Dumka" (Public Opinion), conclusions were made as for attitudes toward religion with regard to world perception orientation, regional features, and also sex, age, type of settlement, professional affiliation, education, political preferences etc.