Однією з найсуттєвіших загальних засад соціальних взає-мин є існування в суспільстві однієї єдиної моралі, якою і є релі-гійна християнська мораль. Так звана подвійна мораль, тобто спе-цифічна незагальнозначуща мораль, існувала при соціалізмі й усе ще зберігається в перехідному постсоціалістичному суспільстві. Отже, постає питання: яка саме мораль, загальнозначуща чи спе-цифічна, може суттєво визначати формування відповідальної осо-бистості? Чи мають право на існування в перехідному суспільстві загальні засади демократичного співіснування людей? Ці питання важливі в тому плані, що, зазвичай, перевагу індивідуальному специфічному у становленні світогляду людини надають різного роду реформатори та революціонери.

Творення людиною соціальної дійсності, олюдненої приро-ди є водночас і її творенням самої себе, оскільки витворена люди-ною дійсність ґрунтується на її апріорних або трансцен-дентних знаннях, що вона сама витворила. Тому свідомість людини, стверджує М. Гайдегер, є водночас і її самосвідомістю. Це озна-чає, що не суспільне буття визначає свідомість і формує осо-бистість людини, як вважають прихильники марксизму, а навпаки, здатністю люди-ни мислити, творити знання визначається як вона сама, так і вит-ворена нею соціальна дійсність. Отже, суттєвим, тим, що визначає природу людини, є загальне, тобто те одне й те саме, що нале-жить кожному і є найперше його свободою або здатністю людини до творчості. Така екзістенціальна людина постає тією людиною, яка тим, якою вона є, завдячує Богові та самій собі.

Суттєвість загального в людині є визначальною для розу-міння того, у яких суспільних відносинах може найбільшою мі-рою розкриватися її внутрішня природа. Природа людини най-повніше реалізується в тих взаєминах людей, які є прямим про-довженням того суттєвого загального, що є, передусім, свобо-дою людини. Звичайно, такими соціальними відносинами є ті від-носини, що трактуються як загальне або вічні засади суспільного життя та базуються найперше на одній єдиній для всіх людей мо-ралі. Саме загальні засади суспільних відносин, що є проявом ду-ховного становлення, утвердження особистості, постають також і фундаментом демократичного державотворення. Це й дозволяє К. Ясперсу стверджувати, що в будівництві демократичної дер-жави наше нове життя повинно базуватися на засадах нашої влас-ної сутності.

Єдина загальнозначуща мораль важлива тому, що, визна-чаючи моє власне ставлення до іншої людини, характеризує обо-в’язкову внутрішню оцінку власної діяльності та відповідальність людини за свої вчинки. Відповідальність людини за власні вчинки виражається поняттями: справедливість, совість, добро та зло, гід-ність тощо, що в релігії знаходить вираз у відповідальності індивіда перед Богом за гріхи. Оскільки дані поняття виражають оцінку діяльності людини в її взаєминах з іншими людьми, то вони по-роджуються суттєвістю, значущістю кожної окремої людини сто-совно іншої людини, а отже, і її значущістю щодо суспільства взагалі. Ось чому лише одна єдина для всього суспільства мораль може забезпечувати всебічний розвиток особистості, оскільки для такої моралі найвищою цінністю є окрема людина. Без утверд-ження єдиною мораллю такої суттєвості кожної окремої людини не може існувати та нормально функціонувати демократична держава. Отож, формування творчої особистості та становлення демократичної держави є єдиним двостороннім соціальним процесом.

І навпаки, суспільство, у якому існує специфічна мораль, що не є продовженням суттєвої загальної природи людини, буде визначати засади не демократичної держави, що тою чи іншою мірою підпорядковує собі людину, перетворюючись на гальмо її духовного розвитку. Ф. Ніцше, передбачаючи можливе виникнен-ня такого суспільства, визначив основний принцип специфічної моралі як по той бік добра та зла. Соціалістичне та його продов-ження – сьогоднішнє перехідне суспільство лише конкретизувало принцип специфічної моралі Ф. Ніцше, зокрема в таких тверд-женнях: «не вкрадеш – не проживеш», «із вовками жити – по вовчому вити». Такий стан у суспільстві існуватиме так довго, поки для нього не стане визначальною не специфічна, а обов’язкова для всіх одна єдина мораль.