У статті розглянуті актуальні проблеми впливу на свідомість і психіку особистості взагалі і особистості воїна зокрема небезпечних інформаційних потоків і необхідності її захисту в суспільстві, країні, особливо у Збройних силах України. Показана роль видатного національного філософа Г.С. Сковороди у формуванні і вихованні всебічно розвинутої особистості. ХХІ століття – ера високих технологій, і насамперед інформаційних. У сучасних умовах інформація стала стратегічним національним ресурсом та найважливішою рушійною силою соціального проґресу, що чинить вирішальний вплив на розвиток військової справи в арміях як України, так і світу.
ХХІ століття – ера високих технологій, і насамперед інформаційних. У сучасних умовах інформація стала стратегічним національним ресурсом та найважливішою рушійною силою соціального проґресу, що чинить вирішальний вплив на розвиток військової справи армій як України, так і світу.
У статті розглянуті актуальні проблеми впливу на свідомість і психіку особистості взагалі і особистості воїна зокрема небезпечних інформаційних потоків і необхідності її захисту в суспільстві, країні, особливо у Збройних силах України.
Показана роль видатного національного філософа Г.С. Сковороди у формуванні і вихованні всебічно розвинутої особистості.
Технології ХХІ століття вимагають, щоб система національної освіти готувала не просто професіонала, а культурну, духовно розвинуту особистість.
Духовний розвиток особистості – це процес, який триває протя-гом всього життя. Духовне багатство людини – це той ідеал, до якого повинен прагнути ко-жен. Однією з найбільш актуальних проблем для нашого суспільства є проблема духовності – проблема формування духовних цінностей у молоді, особливо у воїна Збройних сил Ук-раїни.
Важливість і актуальність вирішення проблем формування ціннісних орієнтацій і духовного розвитку особистості воїна зумовлені низкою обставин. По-перше, необхідністю виховати високоморальну, національно свідому особистість, патріота своєї Батьківщини, спадкоємця і продовжувача національних традицій. По-друге, важливістю формування національної свідомості у воїна, яка повинна спиратися на глибокі знання національного, духовного, морального та культурного надбання нації. По-третє, зростанням ролі і значення інформації у ХХІ столітті, яка стала стратегічним національним ресурсом і найважливішою рушійною силою соціального проґресу і має вирішальне зна-чення для розвитку військової справи в арміях як України, так і світу. По-четверте, підвищенням ступеня захищеності й умов інформаційної безпеки особистості, суспільства, держави, силових структур, у тому числі української армії. По-п’яте, високими вимогами до інформаційної безпеки особистості, яка характеризує захищеність психіки і свідомості від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання, дезінформування, спонукання до самогубства, образ тощо, яка має безпосереднє відношення до безпеки Збройних сил України.
Мета – показати зростаючий вплив на свідомість і психіку особистості взагалі і особистості воїна зокрема небезпечних інформаційних потоків і необхідність її захисту в суспільстві, країні, особливо у Збройних силах України.
Тільки та особистість, у якій гармонійно поєднуються мо-рально-духовні якості, має шанс бути визнаною суспільством.
З огляду на це необхідно сприяти не тільки розвитку особистості, а й піклуватися про дух людський, спрямовувати її на пошук власних шляхів удосконалення.
Філософами осмислюється буття людини, її духовність, її вміння зберегти себе людиною, не піти в небуття.
На наш погляд, дослідження понять «дух», «душа», «духовність», з точки зору філософії, будуть неповними, якщо не виокремити поняття «серце». Знаходимо: «…серце є органом первинної духовної сутності…» [1, с. 199], далі поняття «серце» – «…дозволяє поставити на перше місце в духовному житті людини мо-рально-дійове начало…» [1, с. 199], або ж «…серце – …осереддя рушійних здатностей людської душі, що мають своїм підґрунтям сумління й емоційну чутливість…» [1, с. 199].
Як видно, розбудити серце означає виразити емоції, вплинути на почуття. Робити це слід свідомо через притаманну людині здатність мислити, почувати, воліти. Ми виділяємо головну людську здатність – бути суб’єктом – носієм активності і цілеспрямованої діяльності.
Так, національний просвітитель Г.С. Сковорода на початку XVIII ст. висловив свої пророчі роздуми: «Бо який результат навчання без серця благородно-го і вдячного, яка користь від наук без доброї думки?» [2, с. 54]. Г.С. Сковорода був не тільки видатним мислителем, культурним діячем, але й своєрідним педагогом-новатором. Він уперше в історії педагогічної думки України та Росії висунув вимогу виховання всебічно розвинутої особистості.
Вирішальну роль він відводив вихованню «благого серця», на-зиваючи його «главою людини». Філософська спадщина видатного вченого, який опра-цював близьку вітчизняній культурі тему «філософії серця», повинна знайти своє відображення в сучасній соціальній філософії.
Ідеї Г.С. Сковороди знайшли своє продовження в роботах П.Д. Юркевича, у його вченні про серце як основу людської особистості, як духовно-моральне джерело психічної діяльності людини. Саме серце вважається органом найвищо-го пізнання, тому в Давній Русі вихованню серця, вмінню «бачити світ сердечними очима» надавалось домінуюче значення в освіті.
Освіта і навчальний процес тісно пов’язані з вихованням. Зав-дання виховання полягає у всебічному розвитку найкращих якостей особистості. При вирішенні завдань виховання, як правило, зустрічаються з неабиякими протиріччями. Спра-ва в тому, що будь-який виховний процес – це, по суті, зовнішній, цілеспрямований вплив на людину. Саме зовнішність впливу іноді залишає учнів внутрішньо пасивними, а іноді навіть затримує чи пригнічує прояв глибинних душевних якостей.
Ми вживаємо терміни «духовність», «духовні цінності», «духовні потреби», «духовне багатство», «духовні запити», але що значить у цих по-няттях «дух»?
Література майже не містить цього визначення, а ось духовна культура, духовна основа – поняття досить розмиті. І справді, проблема духовності двобічна. З одного боку, немає жодного філософського або соціального питання, де б так чи інакше не торкались питання про духовний світ людини. Але з іншого боку, цьому так мало приділяють уваги як у соціально-політичному житті, так і у вихованні підростаючого покоління. Поняття «духовність», «духовний розвиток» взагалі були майже виключені з лексикону, про що свідчить відсутність їх пояснень у більшості словників.
Але деякі з них все ж містять різні інтерпретації щодо визна-чення поняття «духовність». Наприклад, один зі словників визначає поняття так: «Духовність – специфічно людська риса. Виявляється в багатстві духовного світу особи, її ерудиції, розвинутих інтелектуальних і емоційних запитах моральності. Може бути усвідомлена, осмислена як вплив інтелігентності. Про духовно розвинутих людей кажуть: сердечний, щирий, добрий від природи. Втрата духовності рівноцінна втраті людяності. Криза окремої особи чи групи, якщо вона тривала, веде до їх духовної загибелі». Словник етики: «Духовність – специфічна людська риса, недоступна ні тварині, ні машині. Духовність характеризує смисл поведінки людини, це безкорисливість, спроможність підвищення над власними фізіологічними потребами, матеріальними зручностями, егоїстичними розрахунками, словом, як вияв “людського в людині”».
З категорією духовності співвідноситься потреба пізнання світу, себе, смисл і призначення свого життя. Людина духовна в тій мірі, в якій вона замислюється над цими питаннями і прагне отримати на них відповіді.
Об’єктивна користь виховної діяльності людини поєднується з її суб’єктивною безкорисністю. Де нагородою служить втіха від процесу пізнання оточуючого світу і задоволення від виконання роботи; покаранням є відчуття докорів і почуття провини.
Духовність – істина, основа всього найкращого, що є в людині, тому можна сказати, що виховання духовності – це суть виховання. Отже, виховання по-винне підкоритись загальній всеохоплюючій меті – формувати всебічно розвинену осо-бистість, але не в стандартному її розумінні.
Щодо визначення поняття «цінність», то можна зазначити, що воно має декілька трактувань. У філософському словнику поняття «цінність» пояснюється так: «термін, який широко використовується у філософії і соціологічній літературі для вказівки на людське, соціальне та культурне значення визначення явищ дійсності; всевк-лючених в їх коло природних явищ, може виступати як «предметні цінності», тобто оцінюватись з позиції добра і зла, істини чи неістини, краси чи потворності, дозволеного або забороненого, справедливого або несправедливого та інше».
Людина буде вважатися духовно багатою тільки тоді, коли вона, користуючись цінностями, самовдосконалюється і створює нові цінності.
Виникнення і розвиток інформації та безпеки викликало необхідність її аналізу. У цьому процесі взяли активну участь учені різних галузей науки. Важливі результати у філософському аналізі поняття інформації були отримані в роботах М. Амосова, В. Ананьїна, В. Білоуса, О. Баженова, Б. Бірюкова, Б. Глушкова, Д. Гущина, В. Готта, Д. Дубровського, І. Копніна, К. Морозова, І. Новика, О. Соколова, В. Тюхтіна, О. Уємова, А. Урсула, В. Шрейдера та інших учених. Однак до єдиної думки розуміння сутності інформації дослідники так і не прийшли.
Саме походження поняття «інформація» пов’язане з повідомленнями про що-небудь. Під «інформацією» стали розуміти тільки відомості, які зменшують невизначеність, що існувала до їхнього одержання.
В останні десятиліття сформувалися філософські концепції, які визначають інформацію як деяку субстанцію. Інформація прихильниками цих концепцій розуміється по-різному: як відображення своєрідності; усунення невизначеності; забезпе-чення антропії; зняття тотожності; передача різноманіття; імовірність вибору; міра складності структур тощо.
На жаль, слід зазначити, що при всій досить широкій увазі дослідників до феномену інформації загальноприйняте визначення інформації поки не сформульовано. Інформація представляє собою змістовний згусток будь-якого знання, йо-го внутрішню домінанту.
Інформація завжди відігравала велику роль у житті суспільства й індивідуальної свідомості, професійної, культової, політичної, загальнокультурної і побутової діяльності. У сучасних умовах їх роль і цінність істотно зростають, насамперед, завдяки виникненню нової інформаційної технології, що включає створення надпотужних комп’ютерів, ефективних машинних програм, нагромаджувачів інформації великого обсягу та інформаційних систем.
Нова наукова інформація найбільш важлива для всіх структур інформаційної безпеки Збройних сил України.
Хоча матеріальні чинники суспільного проґресу, як і раніше, зберігають своє домінуюче положення, не буде перебільшенням сказати, що в сучасних умовах роль формування ціннісних орієнтацій і духовний розвиток особистості, зокре-ма воїна Збройних сил України, взагалі буде відігравати велику роль.
Насамперед, слід зазначити реальні зміни статусу інформації в сучасному світі. Хоча інформація завжди являла собою особливу цінність і монополія на неї у значній мірі складала основу, могутність цілих соціальних груп (наприклад, жрецтва, християнських священнослужителів), але тільки у ХХІ столітті вона стала найважливішою рушійною силою соціального проґресу.
Потенційні можливості розвитку основних сфер життя суспільства визначаються станом інформаційних процесів. У наш час інформація вважається стратегічним національним ресурсом, одним з основних багатств.
Під впливом інформатизації всі сфери життя суспільства (як і основна – економічна) здобувають нові якості – гнучкість, динамічність. Але одночасно і потенційна уразливість суспільних процесів від інформаційного впливу. Особливу увагу інформатизація звертає на безпеку силових структур, у тому числі на Збройні сили Ук-раїни.
Розвиток і впровадження в різні сфери життя суспільства нових інформаційних технологій не тільки несуть благо, але і нерідко приносять шкоду. Все більш частими стають випадки використання інформаційної технології в політичних цілях. Вико-ристання комп’ютерних мереж розширює можливості державного апарату, партійної но-менклатури в маніпулюванні масами. Немає нічого незвичайного в тому, що боротьба за контроль над новими засобами інформації й інформаційною структурою, їхнє використання для обробки суспільної думки стали важливою проблемою у внутрішньополітичному житті держави і суспільства.
Інформація стала чинником, здатним призвести до великомас-штабних аварій, військових конфліктів, дезорганізувати державне керування, фінансову систему, роботу військово-наукових центрів. І чим вищий рівень інтелектуалізації й інформатизації суспільства, тим надійнішою повинна бути його інформаційна безпека, оскільки реалізація інтересів, цілей людей і держав усе більше здійснюється за допомогою інформаційних, а не матеріально-енергетичних впливів.
Інформаційна безпека суспільства, держави характеризується ступенем їхньої захищеності і, отже, стійкістю основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, технічної сфери, сфери управління, військової справи, суспільної свідомості і т.д.) стосовно небезпечних (дестабілізуючих, деструктивних, що ущемляють інтереси країни і т.д.) інформаційних впливів, причому як до впровадження, так і до витягу інформації. Вона визначається здатністю нейтралізувати такі впливи.
Інформаційна безпека особистості характеризується захищеністю психіки і свідомості від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання, дезінформування, спонукання до самогубства, образ тощо. Необхідно відзначити, що інформаційні впливи небезпечні (чи корисні) ні стільки самі по собі, скільки тим, що «за-пускають» могутні матеріально-енергетичні, духовно-моральні процеси, керуючись ними. Суть впливу інформації саме і полягає в її здатності «запускати» і контролювати матеріально-енергетичні та духовно-моральні процеси, параметри яких набагато вище са-мої інформації.
Об’єктами небезпечного інформаційного впливу і, отже, інформаційної безпеки, можуть бути: свідомість, психіка людини, інформаційно-технічні системи різного масштабу і призначення. До соціальних об’єктів інформаційної безпеки можна віднести особистість, колектив, державу, світове співтовариство.
Небезпечний інформаційний вплив поділяють на два основні види. Перший зумовлений втратою такої інформації, що знижує ефективність власної діяльності чи підвищує ефективність діяльності супротивника. У даному випадку мова йде про аґентурну діяльність, технічну, радіотехнічну та іншу розвідку і т.д. Діяльністю подібного роду займаються спеціальні державні структури, що постійно функціонують чи створюються спеціально на якийсь час. До таких інститутів належать: Аґентство національної безпеки, ФБР (США), СБУ (Україна), ФСБ (Росія) тощо. Другий вид небез-печного інформаційного впливу пов’язаний з упровадженням неґативної інформації в об’єкт, що може завдати серйозну шкоду чи призвести до загибелі. Інформаційну безпеку цього виду забезпечують спеціальні структури інформаційно-технічної боротьби.
Суб’єктами інформаційної безпеки варто вважати ті органи і структури, що займаються її забезпеченням. Це можуть бути органи не тільки виконавчої, але і законодавчої і судової влади.
До принципів забезпечення інформаційної безпеки можна віднести: законність, баланс інтересів особистості, суспільства і держави, комплексність, системність, інтеґрацію в міжнародні системи безпеки, економічну ефективність.
У військовій справі настає новий, пост’ядерний етап розвитку. Ефективність сучасної зброї усе більше визначається не стільки вогневою міццю, скільки рівнем, якістю та ступенем інформаційної забезпеченості.
Зростання ролі інформаційно-технічної боротьби стирає кор-дони між війною і миром. Збройні сили ряду країн знаходяться у постійному протиборстві, а військова інформатика й у мирний час вирішує завдання, характерні для війни.
У військовій справі виник новий клас зброї – інформаційної. Вона здатна впливати на свідомість і психіку людини, на інформаційно-технічну інфраструктуру суспільства, а також інформаційну безпеку Збройних сил України. У даний час створені і створюються нові засоби впливу на психіку людини, керування поведінкою людей. Наукові дослідження в цій галузі ведуться у США, Японії, Франції й інших країнах.
В останні роки відбуваються революційні зміни в розробці засобів радіоелектронної протидії. Головний напрям проґресу в радіоелектроніці – комп’ютеризація. У зв’язку з цим спостерігаються розробки методів впливу на комп’ютерні системи шляхом зараження комп’ютерними вірусами.
Мова йде про комп’ютерні віруси – творіння людських рук, яке здатне знищити власного створювача. На відміну від своїх матеріальних аналогів, комп’ютерні віруси нематеріальні і представляють собою невеликі програми, написані професійними програмістами. Для вірусів немає меж і географічних відстаней. Вони можуть самостійно переміщатися комп’ютерними і модемними мережами, маскува-тись, розмножуватись і наносити безпосередню шкоду, при цьому залишаючись не-поміченими людиною.
У США зареєстрований випадок, коли комп’ютерний вірус став опосередкованою причиною смерті дитини.
Але вірус може бути безпосереднім вбивцею, як це сталося у Франції. Оператор помер прямо за екраном комп’ютера від крововиливу в мозок. На пер-ший погляд – перенапруга, нещасний випадок, але у процесі розслідування вдалося вста-новити, що причиною смерті став комп’ютерний вірус з назвою «666» (його довжина відповідала 666 байтам), створений спеціально, щоб убивати. Цілком можливо, що вірус зробила не людина. Справа в тому, що деякі спеціалісти вважають комп’ютерні віруси однією з форм життя [3].
У ряді держав створюються спеціальні органи з контролю за рівнем захищеності комп’ютерних систем. Так, наприклад, у США з 1981 року функціонує Центр комп’ютерної безпеки, створена служба «Комп’ютерно-вірусні контрзаходи». В Україні підписані укази Президента: від 10 квітня 2000 року – про створення при СБУ Де-партаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації; від 17 квітня 2001 року – про упорядкованість виготовлення, придбання і застосування технологічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку. Реалізація указів покладена на служби, які повинні проводити моніторинг.
Усе це свідчить про зростання ролі і значення інформаційної безпеки особистості, держави, суспільства, особливо силових структур, у тому числі Збройних сил України. Відставання інформації може призвести, у перспективі, до вразливості комп’ютерних мереж країни й у цілому всієї її інформаційної, управлінської інфраструктури. Розуміючи це, розвинуті в науково-технічному відношенні країни розроб-ляють цілий пакет документів, які передбачають цілеспрямовану діяльність державних структур у цій сфері. Так, у Росії, наприклад, вже в 1995 році був розроблений проект концепції інформаційної безпеки, що трансформувався потім у проект доктрини.
У сучасному суспільстві проблема інформаційної безпеки особистості, держави і особливо силових структур, у тому числі Збройних сил України, займає все більш важливе місце як в оснащенні її технічними засобами, так і в її реалізації в соціально-економічних сферах життєдіяльності суспільства.
Сьогодні система інформаційної безпеки представляє собою досить складну, багатогранну конструкцію, яка включає соціально-правові, організаційні та технічні методи і засоби, що реалізуються з цілого ряду факторів (рівня небезпеки, соціально-економічного стану суспільства, менталітету тощо).
Проблема інформаційної безпеки у глобальному змісті вимагає розробки і здійснення загальної концепції захисту інтересів усіх суб’єктів інформаційних відносин.
З розвитком науково-технічного проґресу роль інформаційної безпеки особистості, суспільства, держави, Збройних сил України та інших військових формувань збільшується.
Армія – одна з основних ознак державності та одна з найголовніших інституцій держави. Армія України повинна залишатися соціально і психологічно стабільною, морально і політично стійкою у своїх державницьких позиціях.
Міністерство оборони України з 1992 року розробило систему програм, виконання яких забезпечило б саме таку екзистенцію Збройних сил та інших військових формувань в Україні. У цій системі, зокрема, – «Державна програма військово-патріотичного виховання», «Державна програма військово-патріотичної підготовки», «Державна програма військово-спортивної роботи».
На нашу думку, для піднесення престижу військової служби необхідно:
1.Формування у суспільній свідомості образу військовослужбовця:
– захисника Батьківщини, героя, що є зразком для інших грома-дян;
– людини з високими професійними, духовно-моральними та інтелектуальними якостями.
2.Формування суспільної свідомості щодо:
– високого рівня матеріального забезпечення та гідного соціального статусу військовослужбовців та їхніх сімей;
– високого рівня військової освіти;
– переваг військової служби та освіти, пов’язаних з одночасним набуттям військової та престижної цивільної професії;
– переваг військово-медичного забезпечення;
– переваг пенсійного забезпечення військовослужбовців;
– романтичності військової професії;
– особливої ролі, елітарності військової професії;
– схвального ставлення допризовників та їхніх родичів;
– вимогливості системи професійного підбору майбутніх військових фахівців.
3. Формування у військовослужбовця:
– нормативно-правової та духовно-моральної ціннісної орієнтації та особистих якостей, які відповідають її професійному призначенню;
– переконань щодо справедливості справи захисту Вітчизни, її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності;
– чіткого розуміння перспектив привілейованого матеріального ста-новища та соціального статусу після завершення служби та соціальних ґарантій у разі на-стання інвалідності або загибелі годувальника під час служби;
– правильного розуміння свого місця в суспільстві.
Забезпечити подання прес-центрами МО України до засобів масової інформації відповідних матеріалів про події у Збройних силах. Так, наприклад, у Києві розпочав свою діяльність Громадський фонд Святого Андрія Первозванного.
Одним з головних напрямків роботи фонду є молодіжні про-грами, насамперед, підтримки талановитої молоді. Щорічні програми фонду «Студент Києва» та «Проект – Київ майбутнього» вже отримали підтримку столичної молоді, а два попередні конкурси «Патріот – 2003» та «Патріот – 2004», які проходили у вигляді спор-тивно-інтелектуальних змагань, стали першими кроками фонду на шляху створення цікавої та корисної програми для курсантів вузів силових структур України. Захід широко висвітлювався у засобах масової інформації, а вінцем ігор «Патріот – 2004» стала церемонія нагородження переможців, яка вже традиційно проводиться 7 – 8 травня 2004 року в Залі Слави Національного меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років».
Підготовка молодих, фізично і духовно загартованих фахівців – справжніх захисників Вітчизни, справжніх патріотів – завдання державної ваги.
В статье рассмотрены актуальные проблемы влияния на сознание и психику личности вообще и личности воина в частности опасных информационных потоков и необходимости ее защиты в обществе, государстве, особенно в Вооруженных силах Украины. Показана роль выдающегося национального философа Г.С. Сковороды в формировании и воспитании всесторонне развитой личности. ХХІ век – эра высоких технологий, и прежде всего ин-формационных. В современных условиях информация стала стратегическим национальным ресурсом и важнейшей силой социального прогресса, которая осуществляет решающее влияние на развитие воинского дела в армиях как Украины, так и мира.
The actual problems of the harmful informative effect on consciousness and psyche of the personality in general and the personality if warrior in particular and the necessitty of protection in society state and especially in Military. Forces of Ukraine are considered in the article. The role of the prominent national philosopher G.S. Skovoroda in fully developed personality forming and education is shown. XXI centure – era of high technologies, and foremost informative. In modern terms the information became a strategic national resource and major force of social progress, which carries out deciding influence on development of military business, both in the Army of Ukraine and of the World.