У статті висвітлюється релігійний чинник як один із альтернативних засобів долучення підростаючого по-коління до загальнолюдських цінностей та виховання творчої особистості в сучасному навчальному закладі.

Пріоритетними для вирішення на сучасному етапі розвитку України є проблеми долучення підростаючого покоління до загальнолюдських ціннос-тей, формування в учнів та студентів рис громадянськості, відповідальності перед сус-пільством і державою. На практиці педагогам стає дедалі важче реалізовувати виховні і розвиваючі завдання. Це пов’язано з недостатнім сімейним вихованням особи, постій-ним неґативним впливом зовнішніх факторів (у першу чергу, матеріалів друкованих та електронних ЗМІ), запозичення іноземних молодіжних ідеалів, що вступають у супере-чність зі збереженими в народних традиціях українців.

Перед викладачами середньої і вищої школи постали неві-домі донедавна глобальні проблеми дисципліни, невихованості у ставленні до ровесни-ків, небажання вчитися, відсутності пізнавального інтересу тощо. Звісно, не можна робити значні узагальнення і поширювати ці ознаки на всіх школярів і студентів. Про-те, на нашу думку, ця проблема на сьогодні набула загрозливого характеру.

У статті зроблено спробу розглянути релігійний чинник як один з альтернативних засобів долучення підростаючого покоління до загальнолюдсь-ких цінностей та формування творчої особистості у сучасному навчальному закладі.

Проблема формування духовних цінностей у сучасному су-спільстві та альтернативні шляхи їх впровадження належать до актуальних проблем су-часної науки. Важливість обумовлена тісним зв’язком їх з окремими науками та дискусійними питаннями різних напрямків наукових досліджень. Не лише філософські, але і психолого-педагогічні дисципліни, науки гуманітарного циклу порушують анало-гічні питання і намагаються запропонувати можливі напрямки їх вирішення.

Релігія в житті суспільства відіграє важливу роль і її доцільно використовувати як один з можливих засобів прилучення членів суспільства до загально-людських цінностей, формування творчої особистості. Проблемою співвідношення впливу релігійного фактора на суспільне життя людей займаються сучасні дослідники. У підруч-никах з релігієзнавства деякі науковці обмежуються посиланнями про важливість релігії в утвердженні гуманності загальнонародних духовних цінностей без теоретичного обґру-нтування проблеми [1, с. 22]. Серед останніх досліджень знаходимо також чітко виділені риси моральності, які ха-рактерні християнській релігії, зокрема вчення про доброчинність, ідея братського єднання людей тощо [2, с. 16]. Ю. Калінін і Є. Харьковщенко пропонують розгляд зазначеної проблеми через аналіз основних функцій релігії, серед яких однією з важливих вони називають реґулятивну [3, с. 30]. Є також спроби більш детально проаналізувати роль релігії в системі цінностей суспільства. Зокрема в підручнику за редакцією С. Бублика розглядається ієрархічна система релігійних цінностей, до якої входять чотири основні групи [4, с. 81]. Сучасні дослідники відводять важливе місце релігійним почуттям як одній зі складових релігійного комплексу [5, с. 186-188].

На сучасному етапі аналогічні проблеми обговорюються під час проведення круглих столів, диспутів, конференцій з релігієзнавчої тематики. В опублікованих матеріалах знаходимо спробу запропонувати можливі практичні шляхи при врахуванні існуючих теоретичних надбань для найбільш ефективної реалізації ак-сіологічної функції релігії при спілкуванні з членами суспільства, звертаючи особливу увагу на сучасну молодь. Окремі проблеми такого спрямування знайшли своє відобра-ження в публікаціях В. Балуха [6], М. Лагодича [7], В. Єленського [8]. Л. Філіпович за-значає про необхідність детальної розробки та становлення етнології релігії. Адже її доцільно розглядати як один з можливих шляхів наукової розробки актуальних про-блем залучення молоді до загальнолюдських цінностей, вивчення в тому числі і духов-них здобутків власного етносу [9, с. 40]. О. Саган доводить об’єктивність зв’язку релігії та мистецтва [10], Є. Мулярчук дослідив вплив християнської моралі на сучасні проблеми розвитку суспільства [11], а В. Остроухов займається з’ясуванням окремих категорій в різних філософсько-релігійних концепціях [12].

Як бачимо, останнім часом дана проблема набула певного наукового розроблення, проте дивує відсутність комплексних підходів до її вивчення, поєднання теоретичних положень з конкретною практичною діяльністю у суспільстві. Якщо теоретична розробка проблеми здійснюється, то на практичний бік справи мало хто звертає увагу. Чіткий механізм формування відповідного світогляду у суспільстві, залучення підростаючого покоління до здобутків людства в духовній сфері, визнання пріоритетними загальнолюдських цінностей відсутні. Такими недоліками страждають і дидактичні розробки, де серед різних видів виховання запропоновано виховувати в уч-нів відповідні почуття, в концепціях громадянського, морального виховання; форму-ванням наукового світогляду це передбачено, але чіткі шляхи здійснення залишають бажати кращого.

Звісно, не викликає заперечень той факт, що місце релігії в системі загальнолюдських цінностей є варіативним і багатоаспектним. На сучасному етапі в країні особливого поширення набувають окремі конфесії головних відгалужень християнства. Це обумовлено історичними традиціями, привабливістю відповідного вчення для населення, багатоманіттям напрямків християнської релігії. Зрозуміло, що зараз вони мають особливості в доґматичному та культовому відношенні, позитивні і неґативні риси для українського суспільства, але нас цікавить проблема наявності в по-глядах окремих християнських конфесій тих загальнолюдських моральних якостей, які є визначальними для кожного члена суспільства.

Однією з провідних ідей в моральному плані є ідея справедли-вості, яку з богословської точки зору знаходимо у відомій ідеї гріхопадіння, спасіння та спо-кутування гріхів. Сучасні дослідники детально її розглядають, на основі чого слід зробити висновок про її важливість при формуванні сучасних виховних ідеалів [4, с. 83]. Адже в її основі лежать такі привабливі на сучасному етапі положення, як віра у моральний світовий порядок і, що особливо важливо, почуття вини, переживання за аморальний вчинок, що тяг-не за собою справедливе покарання. Це на сьогодні може бути пов’язано з порушенням за-конодавства чи неписаних моральних норм. У першому випадку особливу увагу ми звертаємо на такі риси, як правосвідомість та політична освіченість, що у свою чергу пов’язано з концепцією громадянського виховання. У другому випадку згідно з релігійною традицією має наступити страждання, обґрунтуванням чого є положення про Христа, який своїми стражданнями спокутував гріхи людей. Але відкинувши релігійні погляди, його мо-жна розглядати як духовний моральний образ, моральну досконалість, до здобуття таких рис слід прагнути і виховувати їх у молоді. Проте страждання в його богословському розумінні постає на сьогодні непривабливим. У той же час під окремим кутом зору його розглядаємо як необхідність здійснення виправданих вольових дій для досягнення певних результатів у конкретній сфері діяльності, коли розглядаємо страждання як вияв морального невдоволен-ня. Це виступає дуже важливим, адже складовою змісту освіти на сьогодні є формування емоційно-вольового ставлення до світу з метою набуття відповідного соціального досвіду, необхідного для людини сучасності.

Такі складові системи загальнолюдських цінностей, як віра, надія, любов, також не повинні обмежуватися виключно богословським їх тлумаченням. Якщо у християнстві ідея про любов до ближнього детально пояснюється, то на сучас-ному етапі такий прояв глобального гуманізму просто нереальний, і у відповідності до сучасних умов його розглядають як прив’язаність, симпатію тощо [5, с. 187].

Загальновідома ідея про ненасилля у свідомості пересічної людини на сьогодні також викликає внутрішній опір. Тому слід відходити від катего-ричного її тлумачення і здійснювати розгляд на основі формування таких рис, як по-ступливість (якщо того вимагають обставини), вміння змовчати чи простити.

Дослідники обґрунтовують цікаві думки про страх як стені-чну чи астенічну категорію, також необхідну і з точки зору християнства, і з точки зору вимог сучасності. На особливу увагу заслуговує виховання толерантності, причому не лише релігійної як вияву лояльного ставлення до послідовників окремого релігійного вчення, а й у значенні толерантності і тактовності як однієї з важливих категорій мора-льного характеру в системі загальнолюдських цінностей [6, с. 11].

У формуванні правосвідомості важливе значення має розу-міння людиною своїх прав у розумінні не посадових можливостей чи прав як особи, залученої до трудової діяльності. В. Єленський, абстрагуючись від конфесійної належ-ності, доводить наявність факту їх усвідомлення у християнських доґматах.

Отже, пристосовуючи основні положення християнства до но-вих умов і відходячи від буквального їх тлумачення, слід зазначити, що кожна з цінностей, які запропоновані до розгляду, у свою чергу має на меті формування тих чи інших відпові-дних рис особистості та оволодіння певним рівнем знань (рис. 1, 2). Детально заглиблюю-чись у розуміння кожної з них, не слід залишати поза увагою і такі риси, як повага до старших, честь і гідність людини, неписані правила поведінки у суспільстві, які мають пе-рерости у внутрішні переконання кожного. Розглядаючи їх, необхідно робити похибку на необхідність будь-якому вченню модернізовувати (але не кардинально) свої положення, оскільки в законсервованому варіанті сучасним суспільством вони можуть бути не сприйняті.

У черговий раз переконуємося у важливості закладених в релігійному потенціалі цінностей морального характеру, проаналізувавши їх важли-вість на сучасному етапі у зв’язку з відповідними державними стандартами в освітній сфері, концепціями різних видів виховання, зокрема громадянського. Але не поділяємо категоричні думки про визначальну роль релігії у їх формуванні, її найбільшу ефектив-ність як засобу прилучення молоді до системи загальнолюдських цінностей, оскільки та-ку мету мають сучасні освітні заклади, які мають відповідні комплексні програми для її формування у вихованців, де на роль релігійного фактора звернена невелика увага. Тому об’єктивно оцінюючи виховний потенціал основних положень християнської релігії, розглядаємо її як один з альтернативних шляхів формування найважливіших рис особистості, підґрунтям яких є загальнолюдські цінності та ідеали (рис. 2).

Підбиваючи підсумки конкретного аспекту дослідження щодо теоретичної розробки та практичного прилучення суспільства, в т.ч. і за допомогою релігії, до загальнолюдських надбань морального характеру, слід виділити ключові положення нашої позиції:

– релігію слід розглядати як один з можливих шляхів формування рис виховного ідеалу в сучасній педагогіці, практичний механізм чого потребує подаль-шої наукової розробки;

– аксіологічна функція релігії може бути ефективно реалізована через досягнення конкретних результатів у різних напрямках діяльності: наукові дослідження щодо зазначеної проблематики, використання її як засобу впливу на суспільство, визначення пріоритетних цінностей та їх прояв у релігійній сфері;

– важливим є співвідношення релігійно-моральних цінностей у чистому вигляді з загальнолюдськими в цілому, за умов розгляду перших не буква-льно чи з позиції богослов’я, а пристосовуючи до нових умов, оскільки наслідком може стати не-сприйняття суспільством основних ідей, навіть за умов наявності в них великого потенціалу виховного впливу;

– залучення членів суспільства до таких важливих складових сис-теми загальнолюдських моральних цінностей, як доброчинність, справедливість, страждання, ненасилля, які в свою чергу мають формувати почуття (віра, любов, повага, прив’язаність, поступливість тощо), що гіпотетично повинні перерости у погляди та переконання вихованців;

– необхідність практичного механізму втілення у життя теоретич-них положень за умов поєднання різних видів виховання та узгоджуючи це з вимога-ми до виховного ідеалу у сучасних умовах, що може бути здійснено через тісні міжпредметні зв’язки.

Розгляд зазначеної проблематики був би більш повним за умови пріоритетного розв’язання ряду перспективних питань:

– розгляд у контексті досліджуваної теми релігійно-моральних цінностей не як загальновідомих аксіом, а враховуючи їх співвідношення за змістом і обсягом зі складовими духовних цінностей загалом, не акцентуючи увагу виключ-но на релігієзнавчому аспекті проблеми;

– необхідність тісного міжпредметного зв’язку релігієзнавчої на-уки з предметами психолого-педагогічного циклу;

– наукове обґрунтування важливості релігійного виховання та його місце в системі виховання поряд із громадянським, моральним, естетичним, екологічним та ін.;

– врахування суперечності виконуваних функцій (аксіологічної зокрема) різними релігіями, положення яких змінюються з часом, пристосовуються до нових умов, а інколи містять лише деякі елементи духовних цінностей.

ЛИТЕРАТУРА
1. Релігієзнавство: Підручник / За ред. М. Заковича. – К., 2000. – 350 с.
2. Релігієзнавство: Навчальний посібник / За ред. М. Рибачука. – К., 1997. – 239 с.
3. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. – К., 1997. – 252 с.
4. Релігієзнавство: Навчальний посібник / За ред. С. Бублика. – К., 1998. – 400 с.
5. Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. – К., 2002. – 764 с.
6. Балух В. Релігійні процеси як чинник формування духовності народу // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 2003. – Вип. 163-164: Філософія. – С. 11-12.
7. Лагодич М. Проблеми викладання християнської етики в загальноосвітніх закладах // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип. 163-164: Філософія. – С.75-78.
8. Єленський В. Релігійні права людини: становлення сучасного розуміння // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 2003. – Вип. 163-164: Філософія. – С. 25-31.
9. Філіпович Л. Етнологія релігії: новий етап становлення // Вісник НАН України. – 2000. – № 7. – С. 36-41.
10. Саган О. Місце релігії в системі загальнолюдських цінностей // Влада і церква в Україні: перша половина ХХ ст. – Полтава, 2000. – С. 5-54.
11. Мулярчук Є. Християнська моральність і сучасна політика // Людина і світ. – 2000. – № 10. – С. 2-7.
12. Остроухов В. «Зло» та «насилля» в релігійно-філософських концепціях // Філософська думка. – 2000. – № 2. – С. 82-94.
13. Історія релігій в Україні: Навчальний посібник / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. – К., 1999. – 736 с.
14. Философский словарь / Под ред. И. Фролова. – М., 1986. – 588 с.

В статье рассматривается религиозный фактор как один из альтернативных способов приучения подрас-тающего поколения к общечеловеческим ценностям и воспитания творческой личности в современном учебном заведении.

The religion factor in the forming of creative person in the modern high school is considered.