Особливості морального і луховного розвитку особистості в глобальному внформаційному суспільстві


С.В. Кузнецов
Донецький національний університет, Україна

Стаття присвячена проблемам впливу глобального інформаційного суспільства на духовний та моральний розвиток особистості, ролі ЗМІ в процесі формування ціннісної орієнтації людини, питанням доступності та відкритості інформації з метою її використання для забезпечення гармонійного духовного розвитку окремої людини та суспільства в цілому. Аналізується проблема співвідношення сучасної цивілізації і цінностей традиційної культури. Отримані результати свідчать про те, що інформаційне суспільство має неоднозначний вплив на формування моральної сфери життя, його кориґування потребує тісної співпраці на міжнародному рівні та розробки законодавчих актів з метою забезпечення належного функціонування інформаційної інфраструктури суспільства.


Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується фундаментальними змінами майже в усіх сферах буття людини: економічній, соціальній, політичній, культурній. Усі вони відбуваються під величезним впливом глобального інформаційного суспільства, яке проголошує інформацію, знання та постійне самовдосконалення особистості рушійними силами суспільного проґресу. Як зазначається в Окінавській Хартії глобального інформаційного суспільства, що була ухвалена лідерами «великої вісімки» 20 липня 2000 року, «інформаційнокомунікаційні технології є одним з найважливіших факторів, що впливають на формування суспільства XXI століття» [1]. Настає якісно новий етап у розвитку процесів обміну інформацією. Інтенсивне впровадження та переплетення локальних та глобальних інформаційних мереж створює принципово нові засоби інформаційного обміну та інструменти впливу на масову свідомість, посилюючи значення соціальнопсихологічних, культурних та духовних аспектів становлення глобального інформаційного суспільства. З огляду на це актуальними є проблема формування моральної особистості в інформаційному соціумі, вивчення позитивних та неґативних факторів, що впливають на цей процес, наслідків впливу масового суспільства і культури на світосприйняття та духовний розвиток індивідуума, процесів впливу ЗМІ та Інтернету на свідомість особистості, розробка методів застосування інформаційних технологій з метою забезпечення рівних умов та можливостей морального розвитку всіх людей, незважаючи на соціальномайновий стан, національність, політичні вподобання, конфесійну приналежність, особливості світосприйняття. Метою дослідження є акцентування уваги на цих питаннях та розробка рекомендацій щодо реґулювання етичної сфери інформаційного суспільства.

У літературі проблеми становлення інформаційного суспільства та зміни в моральному і духовному світі людини, що з цим пов’язані, привертають велику увагу зі сторони науковців, письменників, політичних і суспільних діячів, особливо у високорозвинених країнах Заходу, що першими стали на шлях революційних перетворень у сфері інформаційнокомунікаційних технологій. Більш ретельно ці питання висвітлюють Е. Тоффлер у книзі «Третя хвиля» [2], Ж. Бодріяр – «Система речей» [3], М. Кастельс – «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» [4] та інші. На теренах колишнього СРСР ця проблематика розробляється менш активно, зважаючи на ступінь відсталості цих країн у розбудові інформаційного суспільства, хоча тут слід виділити такі фундаментальні праці: «Становлення глобального інформаційного суспільства: проблеми та перспективи» А.А. Чернова [5], «Філософія комп’ютерної революції» А.А. Ракітова [6], «Духовний сенс Інтернету» Л.Н. Тіраспольського [7] та інші.

На сучасному етапі інформаційне суспільство здебільшого розглядається як особливий світ, де забезпечені свобода самовираження людини, вільний доступ до культурної спадщини людства, можливість постійного морального та духовного самовдосконалення. Але цей феномен, як і всі інші, має позитивні і неґативні риси. У світі різноманітних можливостей кожна особистість є неповторною, але з іншого боку, відбувається так звана «духовна атомізація», коли людина почувається дуже самотньо, і це відображається в її дезінтеґрації. Люди намагаються позбутися самотності та страху невизначеності, даючи прибуток величезній кількості психотерапевтів та «духовних вчителів», утягуються до різноманітних культів та сект або, навпаки, патологічно заглиблюються в собі, вважаючи, що реальність абсурдна. «В усіх багатих країнах це занадто добре відомо: збільшується відсоток підліткових самогубств, приголомшуючи високий рівень алкоголізму, широко розповсюджені психологічні депресії, вандалізм та злочинність» [2, с. 75]. Річ у тім, що комп’ютери і телекомунікаційні технології часто звужують коло особистих, «живих» контактів і роблять відносини між людьми відстороненими. Більш того, завдяки феномену «віртуальної реальності» виникає ситуація, коли людина не здатна відрізнити об’єктивну, оточуючу її реальність від того світу ефемерних цінностей та образів, що виникає завдяки вторгненню в її життя засобів масової інформації та безглуздої, аморальної попкультури. Телебачення формує у людей, особливо підлітків, упевненість у тому, що сильніший завжди правий, свобода – це можливість робити все, що заманеться, і т.ін. Річ у тому, що сучасне суспільство базується не тільки на інформаційних технологіях і «економіці знань», воно є ринком збуту величезної та постійно зростаючої кількості товарів, що фактично не потрібні людям у повсякденному житті. Але треба підтримувати попит на ці товари задля забезпечення подальшого розвитку економіки, тому телебачення, поперше, створює такі телепрограми і фільми, де показується, нібито соціальний статус та успіх людини, її щастя та, взагалі, сенс буття залежать від тих матеріальних благ і предметів розкоші, якими вона володіє, подруге, показує те, що є внутрішнім і соціальним табу людини (порнографія, насильство, смерть, страждання інших, злочинність і т.ін.), з метою розбудити всі низькі інстинкти в людині та привернути її увагу до телевізора, а потім за шалені гроші «продає» свою аудиторію рекламодавцям, котрі постійно вкладають у нашу свідомість фальшиві символи та образи. Потім у реальному житті людина вже не може обійтися без цих «цінностей», вона шукає всі можливі шляхи, щоб отримати необхідну суму грошей на їх придбання, це викликає ріст злочинності та падіння моралі у суспільстві. Як пише С. КараМурза, «для телебачення особливо вигідним товаром є образи, що заборонені для споглядання культурними заборонами» [8, с. 380].

Доведено, що телебачення створює «фіктивну реальність» – спотворений образ дійсності, про котрий говорив ще Платон. Сцени насильства та руйнування, що їх людина бачить на екрані телевізора, викликають у неї сильні агресивні імпульси. Зараз існує така галузь нелеґального бізнесу, як «snuff» – людей викрадають для того, щоб катувати у підпільних лабораторіях до смерті, записуючи це на відеокасети, котрі користуються шаленим попитом на «чорному» ринку. І навіть якщо ми подивимося на леґальні, усім нам відомі найпопулярніші програми – телесеріали, talkшоу («Вікна», «Я сама», «Велике прання» та інші), то легко зрозуміємо, що всі вони не мають ніякої духовної та смислової цінності, навпаки, дуже часто виводять назовні всі недоліки та бруд людської душі.

Е. Фром підкреслював, що ЗМІ позбавляють людину спроможності скласти цілісну картину світу, підмінюють її мозаїкою з маси розрізнених та не пов’язаних між собою фактів. Це призводить не тільки до придушення здатності до критичних суджень, але й діє гнітюче на емоційну сферу людини.

Телебачення є найбільш ефективним засобом подолання моральних табу у свідомості людини, бо воно використовує одночасно декілька каналів вводу інформації: візуальний та звуковий. Це значно посилює напругу інформаційного потоку і врештірешт змушує мозок людини здатися та засвоїти інформацію без критичного переосмислення [9, с. 1520].

Телебачення використовується не тільки підприємцями для створення штучного попиту, але й для маніпулювання суспільною думкою в інтересах тієї чи іншої політичної сили, особливо влади. Коли людина не має альтернативних джерел інформації, бо фактично усі ЗМІ в країні залежать від влади (як це має місце, наприклад, в Україні), вона не може створити свою особисту політичну думку і стає жертвою політичної маніпуляції.

Проблема змісту сучасних ЗМІ не може не турбувати гуманістично орієнтовану інтеліґенцію і всіх тверезо мислячих людей. Адже якщо ми подивимось на асортимент будьякого кіоску преси: за виключенням деяких заідеологізованих економічних та політичних видань, лише секс, дорогі авто, предмети розкоші, спорт – у чоловічих журналах, і чоловіки, плітки зі світу шоубізнесу, модна одежа, прикраси та парфуми – у жіночих журналах. Особливе місце займає так звана «жовта» преса, де публікуються різні «сенсації» про таємні змови урядів із неземними цивілізаціями, вампірів на цвинтарі, подорожі в паралельні світи і т.ін. Чи може така преса виховати моральну особистість з високим рівнем культури та художніх смаків? Звичайно, ні. Цілі такі ж самі, як в електронних ЗМІ: забезпечити високий рівень споживання непотрібних речей та привабити читача, збільшивши таким чином тираж і прибуток видавця.

При розгляді питання функціонування моралі у сучасному інформаційному суспільстві дуже важливе місце посідає проблема співвідношення цивілізації та культури. Моральний занепад нації завжди починається з того, що люди все більше і частіше повторюють відомі здобутки культури і все менше створюють нові культурні цінності. Тому німецький філософ О. Шпенглер вважав цивілізацію навіть ознакою смерті культури, так як цивілізація спирається на стереотипи, шаблон, масове копіювання, а не на створення нового, незнаного.

Потрібно не забувати, що існує межа, за якою цивілізація, заснована сучасною культурою, може обернутися непоправним лихом для суспільства. Так, здобутки культури (промислові винаходи, наукові відкриття, нові засоби мистецтва тощо) при перетворенні у факти цивілізації (індустріалізація, атомні бомби, електростанції тощо) завдають шкоду екології і ставлять під знак питання існування світу і людини. Культура «інформаційного суспільства» відзначається стрімкістю зміни та розвитку. Замість довгих «ниток» ідей, пов’язаних одна з одною, потрібно сприймати «уривки» інформації: оголошення, команди, уривки новин, які не узгоджуються зі звичними схемами. Нові образи та уявлення не піддаються класифікації – частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, частково тому, що мають дивну незв’язану форму. Читачі різноманітних видань та спеціалізованих журналів короткими прийомами сприймають величезну кількість інформації. Але і вони намагаються знайти нові поняття та метафори, які б дали можливість систематизувати чи організувати «уривки» в більше ціле. Однак замість того, щоб намагатись втиснути нові дані в стандартні категорії та рамки, вони хотіли б все побудувати на свій власний лад. Замість того щоб просто запозичити готову ідеальну модель реальності, зараз ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, але разом з тим вона відкриває великі можливості для розвитку індивідуальності, демасифікації культури та особистості. Деякі, правда, не витримують, ламаються або відходять у сторону. Інші перетворюються в таких, які постійно розвиваються, компетентних індивідів, здатних підійматись у своїй діяльності на новий, більш високий рівень.

Людське життя внаслідок незбігу суті культури і цивілізації постає суперечливим. Більше того, людина може споживати різні копії культурних цінностей і таким чином бути цивілізованою, проте залишатись при цьому некультурною, рабом чужих ідей, знань, цінностей. Сучасна цивілізація специфічна. Вона формує масового споживача культури, що проявляється у стандартизації життя, у його однобічності. Цивілізоване життя одномірне, шаблонне, орієнтоване не на творчість, а на споживання нових стандартів: нових шаблонних думок, будівель, одягу і зразків для наслідування. Нерідко цивілізована маса чинить опір культурі, тобто творчості, саме тому, що остання ламає певні шаблони буття. Тому основною задачею культурологів має бути розробка та впровадження у життя нової стратегії гармонійного поєднання проґресивних цінностей цивілізації та видатних здобутків національних культур.

У сучасному світі постійно збільшуються інформаційні потоки та їх навантаження на психіку особистості, тому не спрацьовують механізми психологічного захисту і знижується поріг критичного сприйняття інформації. Взагалі, зараз вже розроблені та активно застосовуються різноманітні технології маніпулювання як суспільною думкою, так і свідомістю окремої людини, що не може не турбувати представників світової гуманітарної інтеліґенції. Безперечно, ці технології є аморальними і повинні бути заборонені законодавчо як на національному, так і на міжнародному рівнях.

В умовах розвитку глобального інформаційного суспільства з’являється такий феномен, як кіберетика, яка реґулює правила отримання, обробки, розповсюдження інформації. Вона має неабиякий вплив на формування моральності, бо чітке виконання її принципів дозволяє використовувати інформацію не для збагачення окремих людей та корпорацій, а для всебічного розвитку особистості та засвоювання нею універсальних людських цінностей. Кіберетика має декілька основних принципів:

1. Принцип доступності інформації. Це означає, що інформація повинна бути доступна кожному без будьяких політичних, економічних або інших обмежень. Також це стосується прав етнічних меншин, конфліктів між «інформаційно багатими» та «інформаційно бідними» країнами («інформаційний колоніалізм»), інформаційних суперечок між розвиненими державами, питаннями монополізації та демократичного контролю і т.ін.

2. Принцип конфіденційності. Він охоплює питання захисту особистих даних виробників та користувачів інформації, вторгнення у сферу особистого життя користувачів зі сторони виробників та менеджерів баз даних.

3. Принцип завершеності інформації. Це означає, що розповсюджувач інформації повинен надавати її всім користувачам у повному обсязі, без будьяких обмежень, через які користувачі можуть невірно її зрозуміти. Але слід зазначити, що розповсюджувач має відповідати не за істинність інформації, а тільки за правильність її відображення.

У зв’язку з вищезгаданим постає дуже складне питання щодо впливу Інтернету на моральний розвиток людства. Безперечно, цей великий винахід має як позитивні, так і неґативні риси. З одного боку, він має шанс перетворитися на потужний канал становлення інтеґрованого соціокультурного прошарку, про котрий говорив Питирим Сорокін, що він будується на джерелах Істини, Добра і Краси, у його західній та східній модифікаціях [10, с. 26]. З іншого, Інтернет має деякі дуже небезпечні вади. Він стає потужним інструментом «вестернізації» світу, нав’язування західної культури та системи цінностей іншим цивілізаціям, котрі втрачають свою ідентифікацію, самобутність і культурну різноманітність. Цьому сприяє використання англійської мови в якості універсального засобу спілкування, тому що мова – це душа культури, її носій. Особливо сильно ці неґативні тенденції впливають на підростаюче покоління, котре більш пов’язане з Інтернетом. Це дає підставу деяким науковцям стверджувати, що час цивілізацій вже пройшов, і в майбутньому глобальному уніфікованому суспільстві для них не залишиться місця. Втрата культурної різноманітності породжує загрозу перетворення людства на одноманітну інтеґровану безлику масу. Інтернет загрожує моральним засадам людства, що утворювалися на протязі тисячоліть. Його канали переповнені сценами насильства, порнографії, аморальності. Це пояснюється повною безконтрольністю Інтернету, відкритістю для будьяких зловживань, безглуздих ідей, політичних провокацій [11, с. 43]. Тому необхідні скоординовані зусилля світової інтелектуальної еліти для того, щоб забезпечити наповнення всесвітньої мережі гідним змістом, який би задовольняв інтереси усіх верств населення і допомагав людям прилучатися до видатних досягнень світової науки та культури.

У сучасному суспільстві постійно зростають темпи накопичення нового знання в усіх сферах життя. У зв’язку з цим постає проблема захисту авторів наукових досягнень і витворів культури від нелеґального копіювання та використання інформації. Майже в усіх країнах ухвалені або розробляються жорсткі закони про захист авторських прав. Та чи правильно це з точки зору принципу доступності, відкритості інформації? Чи є моральним приховування інформації від тих, кому вона дуже потрібна, і хто не може за неї заплатити? Це питання потребує особливої нашої уваги.

Захист авторських прав законом має назву «копірайт». Прихильники копірайту висувають наступні арґументи [12, р. 211]:

1. Етичний арґумент. Інформаційне піратство – це різновид крадіжки. А красти – погано, тому це повинно каратися.

2. Прагматичний арґумент. Автори повинні мати фінансові стимули для того, щоб створювати нову, корисну інформацію. Якщо цих стимулів не буде, зупиниться науковотехнічний та культурний проґрес.

3. Соціальний арґумент. Якщо інформацію можна буде безкоштовно або дешево копіювати і розповсюджувати, у людей зникне мотивація працювати для того, щоб постійно купувати нову інформацію, що призведе до занепаду економіки.

Однак є і протилежна точка зору. Прихильники вільного доступу до інформації стверджують, що сучасне законодавство про захист авторських прав – це лише механізм економічної експлуатації високорозвиненими країнами усіх інших, котрі через відсутність (або слабкість) власної системи виробництва контенту мусять платити шалені гроші мультинаціональним корпораціям за споживання інформації, яка сприяє культурній уніфікації із Заходом і шкодить моральному розвитку населення. Крім того, світове інформаційне поле вже занадто переповнене усіляким непотребом (бо копірайт спонукає людей вигадувати всілякі нісенітниці для того, щоб отримати гроші), і дуже важко розібратися, яка інформація дійсно правдива та корисна для суспільства.

Отже, проблема морального розвитку особистості та соціуму в умовах розвитку глобального інформаційного суспільства набуває значної актуальності. Під час вивчення даного питання автором використовувалися методи спостереження за діяльністю різноманітних ЗМІ, проводився аналіз змісту телевізійних передач та преси на предмет наявності моральних елементів, вивчалися точки зору на дану проблему як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників, а також проводився порівняльний аналіз соціокультурної ситуації у різних країнах з метою виявлення спільних тенденцій. За результатами дослідження було зроблено наступні висновки:

1. Глобальне інформаційне суспільство має неоднозначний вплив на формування моральної особистості, який потребує подальшого вивчення з боку світової інтелектуальної еліти.

2. Органам державної влади разом із широкими колами громадськості потрібно взяти під контроль ситуацію з моральнокультурним змістом матеріалів електронних та друкованих ЗМІ.

3. Інтенсифікація процесів виробництва, розповсюдження та використання інформації потребує створення законодавчого поля, необхідного для забезпечення рівних інформаційних прав усіх суб’єктів даних відносин.

4. Забезпечення розвитку демократії, прав і свобод людини, моралі та суспільних цінностей в інформаційному суспільстві можливо лише за умов тісної співпраці на міжнародному рівні як держав, так і недержавних суб’єктів.

Зважаючи на задекларовані Україною цілі інтеґрації у світовий інформаційний простір та відсутність вітчизняних фундаментальних робіт з цієї тематики, автор намагається всебічно та неупереджено проаналізувати стан впливу нового феномену інформаційного суспільства на моральний і духовний розвиток особистості та соціуму. Висновки, зроблені в дослідженні, можуть бути взяті до уваги під час розробки та втілення національної стратегії інформаційного розвитку України, а також при розробці інших нормативних актів та в процесі підготовки спецкурсів для студентів гуманітарних спеціальностей.

    ЛИТЕРАТУРА
  1. Окинавская Хартия глобального информационного общества // Дипломатический вестник. – 2000. – № 8. – С. 5255.
  2. Тоффлер Э. Третья волна. – М.: Издво АСТ, 2002. – 785 с.
  3. Бодрияр Ж. Система вещей. – Харьков: Фолио, 2000. – 377 с.
  4. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. – М.: Международные отношения, 2000. – 316 с.
  5. Чернов А.А. Становление глобального информационного общества: проблемы и перспективы. – М.: Издательскоторговая корпорация «Дашков и К°», 2003. – 232 с.
  6. Ракитов А.А. Философия компьютерной революции. – М.: Наука, 1991. – 282 с.
  7. Тіраспольський Л.Н. Духовний сенс Інтернету. – К.: Основи, 2002. – 151 с.
  8. КараМурза С.Г. Манипуляция сознанием. Учебное пособие. – М.: Алгоритм, 2004.
  9. Курносов И.Н. Информационное общество и глобальные информационные сети: вопросы государственной политики // Информационное общество. – 1998. – № 6. – С. 1520.
  10. Сорокин П. Главные тенденции нашего времени. – М.: Знание, 1997.
  11. Танскотт Д. Электронноцифровое общество. Плюсы и минусы сетевого интеллекта. – М.: Арктогея, 1999.
  12. Webster F. Theories of the Information Society. – New York: McGrawHill, 1995.

Статья посвящена проблемам влияния глобального информационного общества на духовное и моральное развитие личности, роли СМИ в процессе формирования ценностной ориентации человека, вопросам доступности и открытости информации в целях её использования для обеспечения гармоничного духовного развития отдельного человека и общества в целом. Анализируется проблема соотношения современной цивилизации и ценностей традиционной культуры. Полученные результаты свидетельствуют о том, что информационное общество оказывает неоднозначное влияние на формирование моральной сферы жизни, его корректировка требует тесного сотрудничества на международном уровне и разработки законодательных актов с целью обеспечения надлежащего функционирования информационной инфраструктуры общества.

This article is devoted to the problems of influence of the global information society on moral and spiritual development of personality, the role of mass – media in the process of forming of the value orientation of a man, questions of accessibility and openness of information with the aim to use it for the provision of harmonic spiritual development of a separate man and society in general, the problem of correlation of the contemporary civilization and values of traditional culture is analyzed. The obtained results witness that the information society has ambiguous influence on the forming of moral sphere of life, which needs close cooperation on the international level and the adoption of legislative acts with the aim to provide necessary functioning of the information infrastructure of society.