У статті подана характеристика зразків образотворчого мистецтва (перш за все живопису) Західної Європи XVII століття з точки зору його взаємозв’язку з Біблією як джерелом сюжетів. Автор розкриває біблійні міфологеми у контексті західноєвропейського живопису XVII століття, символіку творів Кара-ваджо, Сурбарана, Рубенса у контексті сучасного прочитання.
Величезний вплив на духовний розвиток людства, культу-ри нашої цивілізації здійснила Біблія – священна книга християн. Мистецтво, мораль, побут, право, наука й сві-тоглядні уявлення людства зазнали значного впливу Святого Письма.
Незнання Біблії робить людину сліпою й глухою, бо вона не ро-зуміє живописні, літературні, музичні твори, навіяні Книгою Книг. Мовчать для неї і скульптури та ікони.
Біблійна міфологія здавна привертала увагу митців різних епох, які намагалися проникнути в ідейний зміст історичних, повчальних, пророчих, поетичних пісень Біб-лії, прагнули осягнути їхню мудрість і велич, відтворити своє ба-чення сюжету у різних ви-дах образотворчого мистецтва.
Особливо насичене релігійними мотивами мистецтво епохи XVII століття. Яскравим представником італійського живопису зазначеної епохи є Мікеланджело Мерізі, якого називали Караваджо (1573 – 1610). У той час, коли творив Караваджо, сюжети з Біблії та Євангелії були основою для відображення у живопису глибоких проблем загальнолюдського характеру, розгортання художньо-образних по-шуків митця.
Особливістю творчості Караваджо є те, що він наділяє ри-сами реальних, земних лю-дей героїв біблійної міфології. У Караваджо вони позбавлені будь-якої надлюдянос-ті, надземної вищості. Самі сюжети набувають ознак звичайних життєвих подій. У деяких своїх роботах митець зближує духовне начало зі світом по-чуттів окремої людини, що ілюструє демократичну сутність мистецтва великого італійського живописця.
Розглянемо репродукцію Караваджо «Смерть Марії», дато-вану 1605 – 1606 роками; цей шедевр зберігається у Луврі (Париж). Картина вражає глядача своїм ори-ґіналь-ним рішенням традиційної євангельської теми та глибоким людським змістом. Образ Марії постає перед глядачем у всій буденності простої жінки, бідно одягненої, її зов-ніш-ність нічим не примітна. Автор помічає кожну деталь одягу та пози героїні. Хоча ро-бо-та називається «Смерть Марії», жінка не здається мертвою, вона ніби поринула в гли-бокий, вічний сон. ЇЇ обличчя випромінює світло, що символізує чистоту душі герої-ні. Проміння духовності сяє й на обличчях апостолів, що оточують Марію, вона надає їхньому стражданню відтінок високої просвітленості, очищеності. Загалом же переважає темна кольорова гама. Автор іде від світло-коричневого до червоного кольорів, використовуючи трохи зеленого та чорного. Такі фарби художник підбирає не випадково, кожен колір – символ. Так, червоний у цій репродукції передає обстановку напруженос-ті, схвильованості, збудження. Чорний – символ смерті, тому й Марія прикрита чорним простирадлом. Але є в картині й знак життя: поряд з героїнею (біля її голови) стоїть чоло-вік у зеленій сутані. Як відомо, зелений – колір життя, розквіту. Загалом полотно статичне, сповнене суму, скорботи, плачу. З картини ніби доноситься голосіння жінки, зоб-раженої на передньому плані. Її стан, настрій передає поза: схиливши голову на ко-лі-на, жінка тужить за померлою. На нашу думку, мистецтво Караваджо спрямоване на глядача, перш за все на людину з народу, яка, на думку митця, духовно ближча до геро-їв біблійно-релігійної міфології. Хоча художник приземлював своїх неземних героїв, витвори його пензля набували рис вищої духовності, довершеності, героїчної величнос-ті, які споріднюють живопис Караваджо з мистецтвом Відродження.
Вагоме місце у мистецтві XVII століття посідає творчість П. Рубенса – видатного живописця Фландрії. Персонажі Рубенса, на відміну від Кара-ваджо, піднесені, вони ні-би здіймаються над повсякденністю. Вражають ориґінальністю полотна Рубенса ре-лі-гій-ної тематики. Картина «Поклоніння волхвів» (1624) навіяна леґендою з Нового За-ві-ту про народження Ісуса Христа. Прийшов на світ Він у Віфліємі, куди відправились його батьки, аби взяти участь у перепису насе-лення. Оселилося Святе подружжя у пече-рі за містом. Коли народився Син Божий, то віддати Йому хвалу приходили різні люди. Серед відвідувачів були й три мудреці (вол-хви) зі Сходу. На шляху їм з’явилася зірка, яка й провела старців до стайні. Побачивши немовля, старці зраділи й принесли Йому свої подарунки: золото, смирну і ладан. На передньому плані полотна Рубенс зобразив Пре-чисту Діву Марію, яка виймає з ясел Ісуса Христа. Поряд з нею стоїть старенький Йосип. Старший з волхвів став на коліна перед немовлям, простягаючи ладан, вшановуючи ним божество. Другий, схиляючись, простягає інший дар – золото, яким платять данину цареві, а третій мудрець підносить запашну аравійську смолу – смирну, якою по-мазували покійників. Останнім даром мудреці пророкували страдницьку кончину Ісу-са Христа. Волхви прийшли вклонитися Божому Синові разом зі своїми слугами, які займають середній план полотна. На зад-ньому плані бачимо верблюдів, гостей Святої оби-телі. Навіть тварини проникнуті ува-гою, зосередженістю, радісною новиною. А на пе-р-едньому плані, попереду ясел, бачимо голову корови. Так, усі герої картини знаходяться в оточенні тварин. Отже, се-редня частина полотна ніби обрамлена світом тварин. Вся композиція створює ди-намічну, сповнену руху картину. Люди, тварини, одяг створюють враження великого свята, радісної події. На обличчях героїв вимальовуються невимушені посмішки. Щас-лива новина об’єднала всі народи, вселила надію й спо-ді-ван-ня на краще, гармонійне, гуманне майбутнє.
Більш масштабною є картина Ф. Сурбарана «Поклоніння пастухів» (1638). Робота вражає насиченістю образів. У центрі полотна розміщено го-ловного героя – Ісуса Христа – з матір’ю. Немовля на білій пелюшці є найсвітлішою частиною картини. Білий ко-лір тут символізує духовну чистоту, моральну вищість, не-заплямовану свідомість Дити-ни Божої та й дитини взагалі. Радіють люди, пастухи схи-ляються перед Божим Сином, прославляють Господа, що послав їм Спасителя, вони принесли Йому свої дари. Янголи теж співають величальні пісні немовляті. Персонажі твору створюють атмосферу дива, трепету й хвилювання. Між портретними образами та персонажами релігійних композицій Сурбарана, по суті, немає відмінностей. Біблійні герої, написані з реальної моделі, зберігають свою життєву характерність. На нашу думку, переосмислюючи леґендарні по-дії, Сурбаран намагається якнайточніше передати те, що бачить у реальній дійсності.
Більшість творів мистецтва на релігійні сюжети носять ди-дактичний характер і розраховані на попереднє ознайомлення зі змістом леґенди. Лише розкривши ідейний зміст сюжету, можна інтерпретувати витвір художника.
Дослідивши зв’язки Біблії з живописним мистецтвом, ми дійшли висновку, що діа-лог між біблійною та сучасною традицією триває крізь віки. Адже людство ще не зна-йшло нічого глибшого й розумнішого, ніж біблійні леґенди-заповіді. Проходять тисячоліття, але людину хвилюють одвічні філософські категорії, що створюють бінарні опо-зиції: Добро – Зло, Життя – Смерть, Честь – Безчестя тощо.
Таким чином, біблійні міфологеми значно розширили те-матику за-хід-но-єв-ро-пей-ського живопису XVII століття, збагативши його символічними образами.
В статье подана характеристика образцов изобразительного искусства (в частности живописи) Западной Европы XVII столетия с точки зрения его взаимосвязи с Библией как источником сюжетов. Автор рас-крывает библейские мифологемы в контексте западноевропейской живописи XVII столетия, символику произведений Караваджо, Ф. Сурбарана, П. Рубенса в контексте современного прочтения.
Characteristic of the 17-th century Western Europe fine art units (particularly painting) is presented in the article. It is viewed from the point of its interrelation with the Bible, as a source of plots. The author reveals biblical mythology in context of West-European paintings of the 17-th century, symbolism of works in context of modern perception.