Понад тисячу років ісламська проблематика не втрачає своєї актуальності для європейського мислення. Під впливом низки чинників Схід сприймається у християнських державах як втілення іншого засобу життя, іншої культури. Це уявлення багато століть було формою, яка наповнювалась різноманітним змістом у залежності від засадничих настанов дослідників арабо-мусульманського суспільства.

Тема "Росія - Схід" у російській культурі існувала з давніх часів. Завдяки геополітичним особливостям у російському суспільстві зацікавленість мусульманською проблематикою мала, перш за все, практичний характер. В умовах держави з багатоетнічним населенням релігійні питання завжди були тісно пов'язані з питаннями політичними. Мусульманське суспільство являло собою постійну реальну проблему як для внутрішньої, так і для зовнішньої політики російської держави, в якій православ'я було домінуючим віросповіданням.

Важливою особливістю російської культури XIX століття, яка вплинула на філософсько-історичне уявлення вітчизняних мислителів, був сумнів щодо застосування досвіду західноєвропейської цивілізації в Росії. В межах культурно-історичної структури Захід - Росія - Схід у російській державі і відбувалося обміркування філософської історії арабо-мусульманського суспільства. Саме в цей час закладається основа для створення наукової методології ісламоведення та формується мережа сходознавчих закладів.

На початку XIX століття в російську культуру входить поняття "цивілізація", яке замінило поширене "громадськість". Відтоді критерії цивілізаційного аналізу мусульманського суспільства та його релігії тією чи іншою мірою застосовують представники різних напрямків суспільної думки Росії і, перш за все, представники релігійної філософії. Серед російських релігійних філософів сходознавча проблематика здобула найбільшого ступеня розробки в роботах В.С.Соловйова.

У творчій спадщині видатного російського філософа В.С.Соловйова ісламська проблематика зустрічається досить часто, особливо в його філософсько-історичних працях. Якщо все життя філософ зберігав прихильність до низки головних світоглядних принципів, то по відношенню до арабо-мусульманського Сходу вона зазнала значної еволюції. Виходячи з цього й необхідно здійснювати аналіз на основі відокремлення трьох етапів його творчості, які характеризуються різницею концептуального підходу та використаних ним визначень, їх зв'язком з християнською та європейською філософією.

На першому етапі мислитель створює апріорний образ арабо-мусульманського суспільства зі заздалегідь заданими негативними характеристиками. У дусі Гіббона, Шлегеля, Гегеля він представляє це суспільство як повну протилежність європейському.

На другому етапі він змальовує ідеалізоване ранньомусульманське суспільство, яке відповідає багатьом вимогам європейського суспільства. Водночас він протиставляє останньому сучасне мусульманське суспільство, зображуючи його регресивним, варварським, ворожим цивілізації. Вивчення історії ісламу й мусульманського суспільства на всіх етапах творчості філософа має підкреслено ідеологізований відтінок. З цим пов'язана мобільність використаних ним понять і їх не лише змістовий, але й оціночний характер. Соловйов постійно змінює свою позицію відносно ключових для нього понять Захід - Схід та понятійних опозицій: християнство - антихристиянство, цивілізація - варварство. Іслам і мусульманське суспільство спочатку оцінюються ним як антихристиянство та варварство, а потім - як генетично споріднене з християнством релігійне вчення та суспільство (ранньомусульманське) з елементами цивілізації.

В.С. Соловйов поділяє долю багатьох представників романтичної філософії історії, які починали з претензій на суб'єктивне містико-пантеїстичне розуміння християнства, але врешті-решт неминуче приходили до апокаліптичних пророцтв. Від переконання, що світ овіяний злом, але християнство спроможне його перетворити, філософ у кінці життя приходить до переконання , що зло домінує і одним з його проявів виявляється навала мусульманства. Теологічний компонент його світоглядного синтезу остаточно витискує філософсько-раціональні елементи.

Таким чином, у загальному плані еволюція творчості Соловйова відбувається у руслі християнської міфології. На перших двох етапах філософ орієнтується на міф, який передбачає можливість встановлення царства божого на землі на основі християнства, що перемагає інші релігії, а на останньому - він переходить до есхатологічного міфу, викреслюючи можливість щастя людства на землі.