(до питання про час заснування обителі)
В умовах реформування усіх сфер життєдіяльності на сучасному етапі відбувається переосмислення традиційних поглядів на роль релігії і церкви у духовному житті суспільства. Це знаходить відображення у заходах, пов'язаних з відродженням православних церков і вивченням їх історії. Однією з найцікавіших християнських пам'яток на території Донбасу є Святогірський Успенський монастир на Сіверському Дінці.
Історія Святогірської обителі вивчена слабо. Достеменно не відомо, коли саме виник печерний монастир і хто був його засновником. Вже у другій половині XVII ст. (1679 р.) архімандрит Іоїль, настоятель монастиря, не зміг відповісти на ці питання (1(. Бракує відповідної інформації і в монастирському Синодику (1710 р.) (2(.
У 1788 р. за указом Катерини ІІ обитель закрили і довгий час ніхто не вивчав її минуле. Відродження монастиря у 1844 р. знову пожвавило інтерес до давньої історії, в першу чергу, серед духовних осіб. Але їх гіпотезам бракувало необхідної наукової аргументації, і були вони, здебільшого, народними переказами. Перелічимо ці версії:
1. Протоієрей Фомін вважав, що першозасновником печер була доісторична людина кам'яного чи бронзового віку, а в ХІ ст. печерний комплекс відновили і розширили іноки Києво-Печерської обителі (1, с. 13(.
2. Протоієрей А.О. Самборський відносив появу монастиря або церкви у крейдяних скелях до середини ХІІІ ст. (тобто до монголо-татарської навали), коли місцеве населення побудувало тут оборонний пункт для захисту від набігів кочовиків.
3. Превелебний Інокентій припускав заснування обителі монахами Києво-Печерської Лаври, які залишили стародавній Київ у 1240 р. після зруйнування Лаври ордами Батия (3, с. 61-62(. Прибічник гіпотези - церковний діяч ХІХ ст. Г. Кульжинський.
4. Архімандрит Арсеній пов'язував початок пустелепроживання в Святих Горах з монахами Афонського монастиря, які у XV ст. опинилися на цій території (3, с. 119(. Вже згаданий Г. Кульжинський зазначав, що афонці лише відновили давній печерний комплекс (4, с. 10-14(.
Немає єдиної точки зору щодо проблеми ранньої монастирської історії і серед мирських осіб ХІХ ст. Так, в роботі письменника А.М. Муравьйова першозасновниками печер виступають як осілі половці, що сповідували християнство (ХІ-ХІІ ст.), так і афонські іноки (XV ст.) (5(.
Найбільшою різноманітністю відрізняються погляди істориків ХІХ - початку ХХ ст. По-різному вирішував цю проблему Д.І. Багалій. В одних дослідженнях автор датував обитель домонгольським часом, але вказував, що достеменно відомо про її існування тільки з 1624 р. (6(, в інших - періодом після Брестської церковної унії 1596 р. (7(.
До 50-х рр. ХХ ст. тема фактично не вивчалася. Тільки з 60-х рр. знову торкнулися історії Святих Гір. Дослідники І.А. Бойко та А.Г. Слюсарський розглядали появу монастиря у контексті оборонного пункту місцевого слов'янського населення для захисту від набігів татар з півдня і датували серединою ХІІІ ст. (8(. Автори використовували в основному надбання дореволюційних діячів.
Більш плідне вивчення почалося з другої половини 80-х рр. і проводжується нині. Дослідник старожитностей Донецького регіону А.В. Шамрай припускав, що назва "Святые Горы" і монастир з'явилися у другій половині ХІІІ-XIV ст., коли тут існували християнські поселення (9(.
Директор Слов'яногірського державного історико-архітектурного заповідника В.М. Дєдов і краєзнавець Е.Є. Кравченко вважають, що часом появи обителі є період між 1599-1624 рр. та її появі сприяло заснування у степу міцної фортеці - міста Царе-Борисова (1, с. 15(.
Історик-краєзнавець В.О. Пірко навів документ, який зафіксував вже існуючий монастир у Святих Горах під 1619 р. (11(.
Таким чином, на підставі вищесказаного можна дійти висновку, що гіпотези духовних осіб другої половини ХІХ ст. викликають сумніви, оскільки наведена в них інформація поки що не підтверджена ні джерельними даними, ні результатами археологічних досліджень.
Відомо, що після походу Батия територія Подонців'я декілька разів спустошувалася кочовиками, через що називалася "Диким полем". І тільки у кінці XV - у першій третині XVI ст. починає заселятися переважно вихідцями із Сіверщини, що і пояснює відомості про неї в Московських джерелах XVI ст.