Шановні учасники і гості конференції, всечеснії отці, дорогі браття та сестри, дорогі друзі, прийміть мої щирі вітання з початком роботи Дев'ятої науково-практичної конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості”. Кілька років ці гостинні стіни Донецького державного інституту штучного інтелекту зустрічають делегатів, гостей вельми можливої та потрібної для певних наукових і релігійних кіл, і певно, що для всього нашого духовно бідного суспільства, наукової конференції. Погодьтеся, що в нашому майже півторамільйонному місті це чи не єдина можливість діалогу між релігійною та науковою думкою, між людьми, що сповідують різні релігійні вчення чи стоять на позиціях матеріалізму. І це дуже важлива можливість діалогу, враховуючи те, що в нашому суспільстві ще живе пам'ять про ті часи, коли сама можливість діалогу між різними релігіями та між релігією і наукою або взагалі заперечувалась, або цей діалог часто використовувався для зовнішнього малювання фасаду тоталітарної комуністичної системи. І тому, спираючись на такого роду конференції, ми – представники релігійних кіл та науковці – знову вчимося вести діалог і толерантно ставитися до поглядів інших. Мені дуже приємно відзначити те, що науковий рівень та значення нашої конференції зростає. Слухаючи доповіді учасників та перечитуючи ці доповіді потім у друкованому варіанті, приходжу до висновку, що наш досить скромний почин вже п'ять років приносить корисний плід. Для нас, православних учасників конференції, приємно, що останнім часом однією із основних проблем, які піднімаються під час конференції, є проблема єдності українського православ'я. Особисто вклоняюся ректорові цього поважного закладу – Шевченку Анатолію Івановичу – за його співпрацю у справі об'єднання всіх православних України в єдину помісну православну церкву. Тут треба відзначити факт особистого спілкування та обмін посланнями між ректором інституту та Його всесвятістю Святішим Вселенським патріархом Варфоломеєм Першим, а також контакти, які дуже пожвавилися останнім часом між великою Христовою церквою Констанстинопольскою і Києвською патріархією. Ці факти вселяють в нас надію, що незабаром усі ми станемо свідками довгоочікуваного єднання та визнання української церкви світовим православ'ям. З приємністю передаю вам вітання і першосвятительське благословіння святійшого патріарха Київського і всієї Русі України Філарета, а особисто від себе бажаю всім учасникам та гостям конференції натхнення та злагоди у вашій відповідальній праці і закликаю Боже благословіння. Дякую за увагу!