Останнім часом все більше вчених доходять висновку про те, що гідною вивчення є, в першу чергу, звичайна світоглядна свідомість особистості та її життєво-практичні погляди на світ, тобто все те, що належить до системи світоглядних уявлень, а не до світогляду як системи спеціально оформлених та теоретично організованих систематичних поглядів на світ.

Формування особистості – складний та суперечливий процес, обумовлений не лише природним (біологічним) розвитком людини, а й соціальними умовами, в яких цей процес проходить. Явища світу відбиваються та перетворюються у свідомості людини, відливаючись у форму світоглядних уявлень, потім людина своєю діяльністю перетворює світ, приводячи обставини у відповідність зі своїми світоглядними уявленнями.

Як світоглядні уявлення ми розглядаємо узагальнену форму розуміння навколишнього та свого внутрішнього світу людиною, що виникає внаслідок сприймання явищ світу та в результаті творчого процесу переробки вражень про світ (їх синтезу, узагальнення та інтерпретації).

Саме світоглядні уявлення з їх звичайним, буденним змістом стають найбільш реальним та діючим суб’єктивним засобом пізнання світу і себе через світ – самопізнання засобом орієнтування і буття людини у світі.

Світоглядні уявлення – компонент свідомості особистості, визначальна основа її світогляду. На відміну від світогляду у цілому, світоглядні уявлення формуються у дитини в шкільні роки, у найбільш критичний період дитинства – підлітковий.

Відомо, що оточення, середовище здійснюють визначальний вплив на формування особистості. Безумовно, характер світоглядних уявлень багато у чому залежить від характеру тих явищ, які стали основою для їх формування. На жаль, в оточенні кожної дитини зараз надто багато того, що не можна вважати позитивним та гідним як вихідної основи для формування світоглядних уявлень. Такі явища реальні, і вони впливають на характер світоглядних уявлень дітей. Але не можна допускати того, щоб вони стали визначальними.

Кожна людина повинна виробити особисту систему взаємовідношення зі світом, тип і характер світоглядних уявлень: створити себе відповідно до світу і світ навколо себе, виходячи із принципу взаємозалежності людини і світу. Світ людей, суспільні відносини залежать від характеру, типу, рівня сформованості світоглядних уявлень кожної людини. А щодо самої особистості, то ця залежність ще більш значуща: світ, що оточує людину, – складний та суперечливий. Що відчує людина, входячи в нього, зіткнувшись із його протиріччями, – розгубленість, песимізм, нездатність до дії, однобічну оцінку дійсності або зможе спокійно подолати, у відповідності до своїх світоглядних уявлень, проблеми, що виникли, і гармонійно побудувати свої стосунки зі світом.

Педагог, не нав’язуючи своєї точки зору або принципів того типу світогляду, який він вважає істинним чи нормативним, повинен розширити межі того світу, що сприймає дитина, подати варіанти розуміння світу, стосунків зі світом (що маємо, наприклад, у релігії, мистецтві) для того, щоб дитина самостійно змогла вибрати для себе прийнятний варіант і будувати на його основі свій світогляд.

Сутність світоглядних уявлень дозволяє максимально розширювати обсяг необхідних для їх формування сприймань, відчуттів, знань. Мова йде не про збільшення кількості вихідної інформації (цього якраз предостатньо), а про виховання у дітей дійсного інтересу до навколишнього світу у цілому, до окремих його фактів та явищ. Бути у світі, виявляти життєву зацікавленість до світу, бути залученим до нього, тобто перебувати у стані “інкарнованості” у світі (М. Бахтін).

Поряд із проблемою особистісної свободи, свободи творчого вибору завжди стоїть проблема обов’язку. Тому треба вести мову про гуманістичну спрямованість світоглядних уявлень. Саме у цьому випадку людина виробляє гуманістичні засоби зв’язку зі світом, коли розв’язання суперечностей світу здійснюється на основі уявлень про належне – про обов’язок. У цьому й полягає завдання – знайти такі педагогічні методи, форми роботи, щоб діти самостійно під керівництвом вчителя здобували гуманістичну світоглядну спрямованість, що у подальшому перейшла б у гуманістичний тип світогляду, який поєднує у собі моральний та ціннісний (аксіологічний) аспекти.

Особливості розвитку цивілізації на Землі обумовлюють потреби у неконфліктному різновиді світогляду. Уявлення, як і переконання, ідеали – це суб’єктивне надбання і невід’ємна частка духовного світу людини. Але, на відміну від переконань і ідеалів, уявлення відрізняються незавершеністю, передбачають подальше міркування і ціннісний вибір. У цьому і є сила світоглядних уявлень. Відкритість, розгорненість, критичність і самокритичність світоглядних уявлень дозволяє людині бути поблажливою, толерантною по відношенню до інших поглядів і світоглядних систем взагалі. Для суспільства, що випробувало на собі усі наслідки боротьби ідеологій, це особливо важливо.